Микола Смілик: "Україні потрібен новий аграрний курс"

Незважаючи, що Микола Васильович Смілик працює і живе в Охтирському районі, його ім`я добре відоме і в сусідніх районах - зокрема, на Тростянеччині, Лебединщині, В-Писарівщині. Як громадський діяч, він ніколи не забуває привітати мешканців міст і сіл районів, як добрих сусідів, з важливими подіями чи святами; як спеціаліст-аграрник він консультує людей з актуальних земельних питань; як меценат - допомагає дітям організовувати дозвілля в школах та поза навчальними закладами.
Тому очевидною є необхідність ближче познайомити наших читачів з цією людиною. І для цього у нас є прекрасний привід - у неділю 18 листопада - День працівників сільського господарства - одне з найголовніших свят нашого народу. Тому ми зустрілися з директором сільськогосподарського підприємства "Хухрянське" Миколою Васильовичем Сміликом і поспілкувалися з ним про роботу, життя і про те, щоб хотілося йому змінити на краще.   
Загальне враження від цієї людини склалося відразу - він справжній український селянин, який завжди оптиміст, незважаючи ні на які труднощі; він дбайливий господар, підприємство якого має найвищі на Охтирщині врожаї зернових і продуктивність в тваринництві; він вміє знаходити правильні рішення, впроваджувати нові технології, не тільки виробляти продукцію, а й знаходити попит на неї, якщо не на внутрішньому ринку, де місцевих товаровиробників нині не особливо шанують, а й на світових ринках. 
А творцем успіху він вважає не себе, а працьовиті руки людей, які поруч з ним в колективі, і вважає, що саме завдяки їхньої турботи є на столі хліб насущний і буде він завжди, доки працюватимуть на землі люди.

- На нашому підприємстві працює 120 працівників, - розповідає про трудовий колектив ПСП "Хухрянське" Микола Смілик. - Маємо 7 тисяч га землі в обробітку, господарство спеціалізується на вирощуванні зернових і технічних культур - пшениця, кукурудза, ячмінь, соняшника, сої. Однак, навіть маючи гарні врожаї, нас часом ставлять на коліна ті умови, які створюються за мовчазної згоди влади вітчизняним бізнесовим середовищем. Як-то демпінгування ціни. Якщо ще два місяці тому ціна на тонну пшениці була біля 4,5 тис. грн. за тонну продукції, а на кукурудзу - 5,0 тис. грн., то сьогодні ціна впала до 3,3 тис. Натомість піднялася вартість дизельного пального, електроенергії, оренда залізничних вагонів тощо. Відтак, елеватори забиті продукцією, де аграрії  за зберігання переплачують, а продати ніде не можуть. 
- Маєте, крім рослинництва, ще якісь галузі виробництва? 
- Так, поряд з рослинництвом, займаємось і тваринництвом - утримуємо біля 1800 голів великої рогатої худоби. З них 500 голів - це основне стадо - корови. Худоба в основному м`ясного напрямку - від корів отримуємо телят, які далі переводяться на відгодівлю і далі - продаємо на м`ясо, як велику рогату худобу. Худоба утримується найкращих селекційних порід - половина з них породи Шароле, які найбільш розповсюджені в гірських районах Франції. Інша частина - шотландська інгуська порода корів Абердін. М'ясо цих порід відповідає всім світовим стандартам м`ясного виробництва.  Близько восьми місяців - з квітня по листопад, наша худоба випасається на пасовищах. 
Крім того, підкуповуємо бичків і у населення та інших підприємств, теж інтенсивно відгодовуємо їх і продаємо.

- Певно, маєте успіх на свою м`ясну продукцію?
- Хотілося б, щоб так було. М'ясо у нас мармурове, його вихід від худоби до 65%. Це дуже високі кондиції.  Але, на жаль, нинішня аграрна політика не дає ніяких гарантій на продукцію вітчизняних аграріїв, в тому числі і нашої. Відтак, вже протягом кількох останніх трьох років не можемо продавати свою тваринницьку продукцію на вітчизняних ринках в тих обсягах, які виробляємо. Не беруть і м'ясокомбінати  - їм, щоб не працювати у збиток, краще закупляти низькосортове м'ясо, навіть на дорізах худоби, і робити продукцію більш дешевою. Бо ви самі знаєте, якою нині є купівельна спроможність переважної більшості громадян України - вона дуже низька. Тому і м'ясо шукають подешевше.
- І де ви знаходите ринки збуту?
- Більше десяти років ми вирощуємо своїх корів і бичків, але останнім часом майже вся продукція реалізується у східні крани мусульманського світу. Перевозимо яловичину пароплавами, а вони плавають не часто. Ми, звичайно, не в збитках, але за державу, як то кажуть, обидно.  
- У вас немало землі в обробітку. Це оренда земельних паїв?
- Здебільшого, так. Ми орендуємо землі у біля 2 тисяч пайщиків. Орендна плата за паї становить 10%. Землі орендуються в п`яти сільських радах Охтирського району і Пархомівської сільради Харківської області. Можна сказати, ми розташувалися в кутку між трьома областями - Сумською, Полтавською і Харківською. Стабільну зарплату отримують і працівники нашого підприємства - середня плата в рільництві становить 10,5 тис. грн. та 6 тис. у тваринників. В залежності від сезонів роботи оплата праці зростає. 
Щоб працювалося людям в радість, створюємо для цього належні умови - запроваджуємо прогресивні технології, купляємо новітню техніку  - трактори, оприскувачі, комбайни - вся вона найновіша, високотехнологічна, в переважній більшості кращих іноземних виробників, що забезпечує високі результати в роботі.
- Як бачимо, труднощів багато. То можливо не тим аграрним курсом крокує Україна?
- Зміни потрібні, це очевидно. Бо стратегії, які запроваджувалися до цього, принаймні останні роки не зробити Україну багатшою, людей заможнішими, а бізнес - успішним. Ми відчуваємо, що можемо значно стрімкіше розвиватися, а не виходить, інфляція торкнулася кожної людини, а за рівнем корупції, як стверджують авторитетні експерти, Україна займає перше місце на європейському континенті. Так для аграрного сектора потрібні і зміни, і новий курс.
- А яким вам бачиться цей курс?
- Такий курс є і я знаю, хто його пропонує - лідер партії "Батьківщина" Ю.В. Тимошенко. Я був на форумі, де вона презентувала "Новий економічний курс", де зокрема говорилося і про зміни в аграрному секторі. Замість застарілої заскорузлої сировинної економіки пропонується перейти на економіку виробництва і інновацій, створити сприятливу податкову політику, дати можливість розвиватися дрібних агропідприємствам, фермерським господарствам, дати аграріям вигідні кредити, для фермерів - стартовий капітал. І зайнятися формуванням високоосвічених кадрів, насамперед, кадрів масових сільгосппрофесій. По нашому підприємству скажу - вже сьогодні село відчуває дефіцит робітничих кадрів. Одна справа - багато хто поїхав шукати кращої долі в інші країни, інша  - коли свої ж училища не готують ні механізаторів, ні комбайнерів, ні водіїв. А колись в старших класах шкіл вже починали вчити основам професії водіїв та механізаторів. Тому і кадрів не вистачає. 
- Скажіть, попри всі проблеми, у галузі сільського господарства є майбутнє, яке не тільки розвиватиме бізнес, а й відродить села?  
- Це взаємоприйнятні речі - аграрний сектор є провідним для української економіки. Але для цього має бути належна увага з боку держави та сприятливий клімат аграрного бізнесу. Тоді будуть в селах і нові робочі місця, причому в різних сферах діяльності, збільшаться інвестиції у сільське господарство, зростуть і надходження до сільських бюджетів.
- Щоб ви хотіли побажати селянам в День працівника сільського господарства.
- Насамперед, висловити велику вдячність всім працівники агропромислового комплексу - за вашу невтомну, наполегливу і сумлінну працю, за щедрість душі й теплоту сердець. У цей святковий день зичу вам і вашим сім'ям міцного здоров'я, щастя і благополуччя, успіхів у праці і оптимізму у всіх ваших справах і починаннях. Хай не знають утоми ваші натруджені руки, нехай щедрою буде ваша життєва нива, а труди ваші й надалі збагачують нашу рідну Україну.
Комментариев: 0
Добавить комментарий