У Вознесенському храмі пройшла святкова літургія, після якої віруючі пройшли хресною ходою до каплички, названої на ім`я цього святого великомученика, що на Перекалках біля джерела Підгірного. Там був відслужений водосвятний молебень з читанням акафісту святому Пантелеімону. А потім було освячено воду в колодязі, посуді та самому джерелі і всі бажаючи після молитви змогли вгамувати спрагу, набрати освяченої води і понести додому, щоб цю воду випили інші.
Традиція пішої ходи з освяченням води прижилася і стала однією з найулюбленіших для мешканців Тростянця, які в пам'ять про цього святого збираються разом 9 серпня. 
Священні писання кажуть, що всі люди так чи інакше хворі - одні морально, інші тілесно. Але у всіх є можливість зцілюватися. І цілющим може бути звернення до Бога, добре діло чи добре слово.А ще історія вказує на те, що дуже давно - приблизно у III столітті н.е. у місті Нікомедія (територія сучасної Турції), жив чоловік на ім`я Пантелеімон. То був страшний час, про який сам Господь казав: "Прийде час, коли всякий, хто буде убивати вас, буде думати, що він цим догождає Богові".
А ще то був період становлення християнства, коли Церква тільки поставала на всій земній кулі, а саме християнство переслідувалося. Тих, хто переймався вірою до Бога, саджали в темниці, катували, убивали…Під час церковного ритуалу біля каплички поруч з джерелом Підгірне настоятель Вознесенського храму протоієрей Олександр Карпець у своїй проповіді дуже цікаво і повчально розповів про цього Святого.
- Пантелеімон про християнство пізнав ще у младенчеському віці від матері, яка була християнкою, - розповідає отець Олександр. - Ті перші зерна Божої благодаті дали сходи в його доброму серці. А в молодому віці, коли Пантелеімон ще роздумував, де ж істинна віра, йому порадили звернутися до місцевого священника Єрмолая. І цей старець повідав юнакові, що всі ідоли - то бездиханні божки. І лише є єдиний істинний Бог, який сотворив небо і землю, і ми повинні одному йому правити. Ті слова запали в серце і вже тоді юнак думав про те, щоб самому стати християнином. Але не вистачало якоїсь останньої рішучості. І одного разу, коли він побачив, як ядовита змія укусила дитя, яке померло на його очах, то Пантелеімон звернувся до Христа і попросив: "Я не маю права до тебе звертатися і чогось у тебе просити, але якщо дійсно те, що говорить священник Єрмолай, як вчила мене в дитинстві мати, що ти істинний Бог, зроби так, щоб це дитя ожило, а єхидна, яка вкусила хлопця, померла". 
І на його очах звершилося це чудо. Дитина воскресла, а змія стала мертвою. Не задумуючись Пантелеімон прийшов до Єрмолая і подякував його за повчання. А сам став лікарем, який безвідказно і безоплатно лікував усіх, хто потребував допомоги. Він лікував не лише ліками, а й молитвами та іменем Христа, часто творячи чудеса іменем Господа. Дуже швидко чутки про милостивого лікаря ширилися по всій окрузі. Покинувши інших лікарів, хворі стали звертатися тільки до нього. Оббреханий заздрісниками-лікарями, Пантелеймон був заарештований. Його багато і довго мучили. Вимагали, щоб він відмовився від Христа. Але не добившись цього, відсікли йому голову мечем.
Що є спонукало того святого йти на такі страждання? Що ними керувало? Насамперед, безмежна і віддана любов і відданість своєму Богові і Творцю, впевненість у тому, що після земного життя, буде вічне і краще життя на небесах і з Богом. Юний Пантелеімон міг зробити собі блискучу кар`єру, він міг насолоджуватися життям. Але вибрав інший шлях.
Нинішнє свято припало на вихідний день. Пантелеімон такий був міцний у вірі, бо не сумнівався. І нам не можна сумніватися, коли ми звертаємось у молитвах до Бога. Тоді будемо отримувати, що просимо. Звичайно, в чому є потреба для спасіння душі. Але часто саме сумніви перешкоджають людині отримати те, що йому потрібно. Ми начебто і віримо, а з іншого боку, тільки щось не виходить, то ми починаємо сумніватися.
Настоятель Вознесенького храму протоієрей Олександр порівняв ті часи, і нинішні, коли через коронавірус багато людей втратили можливість відвідувати храми. Та минуло кілька місяців, карантин пом`якшили, але не всі поспішають до Бога. - Я хочу побажати всім людям, щоб почитаючи святих, ми брали приклад з великомученика Пантелеімона в стійкості і вірі, щоб відгонювали від себе всякий сумнів, щоб були сміливими до життя, щоб завжди уповали на Бога. І Господь обов`язково почує кожного з нас, - каже отець Олександр.
У день пам'яті люди молилися святому Пантелеімонові. А по закінченні йшли додому, набравши воду з джерела. І то вже вода була непроста, а цілюща - від Пантелеімона.
