В телевізійному ефірі "Єдиних новин", які транслюють провідні національні телеканали, всій Україні розповіли про боротьбу партизан села Боромля Сумської області з ордою рф та про палаючи ворожі танки від місцевого марафонця Сергія Проневича.
Фільм зробили на телеканалі «1+1», автором є журналістка Оксана Солодовник. Вона не раз приїздила в Боромлю, зібрала багато фактів, спогадів людей, говорила з очевидцями і учасниками партизанського руху. То ж фільм вийшов реальний, емоційний, який розкрив героїку великих патріотів з невеликого українського села.
Ворог окупував Боромлянську громаду 8 березня. Сотні одиниць ворожої техніки заполонили село. Ні місцева влада, ні більшість населення не знали, як протидіяти такій навалі. Але знайшовся невеличкий гурт сміливців, які вирішили партизанити, нищити техніку ворога, якою кишіла громада. Зброєю стали підручні засоби - коктейлі Молотова.
- Двома коктейлями цілком можна було спалити ворожий танк, - розповідає один з партизанів. - Для цього треба було відкрити люк, вкинути пару пляшок з горючою сумішшю, далі всередині танку від вогню детонує арсенал снарядів - і танка немає.
Шукаючи людину для нічних далеких рейдів, члени Боромлянської тероборони вийшли на Сергія Проневича – місцевого тренера з легкої атлетики, і водночас відомого в Україні спортсмена-марафонця, який встановив національний рекорд України, пробігши марафон у повній екіпіровці українського військового солдата. Тридцятилітній чоловік без коливань приєднався до народного руху спротиву.
І вже через кілька днів місцеве населення почало помічати, як в різних частинах села почала вибухати і горіти російська бойова техніка. Загадкові підпали дивували місцевих. А ворога - дуже дратували. Росіяни не могли вирахувати, хто той самий невловимий месник, який і здійснював підпали.
Боромлянські партизани зберігають у себе світлини танків, які вони спалили разом з Сергієм. Більшість з них були у повному робочому стані, заправлені і з повними боєкомплектами. Один з таких танків окупанти залишили біля Жигайлівки. Сергій однієї ночі примудрився поцупити з під носа у росіян спеціальний ключ від люка. І далі це дозволяло партизанам діставатися всередину танків і палити їх звідти.
Часто Сергію Проневичу завдання доводилося виконувати у сусідніх з Боромлею селах - Жигайлівці, Гребениківці, Криничному, Новгородському та інших. Іноді давав крюк у 25-30 кілометрів. І це обвішаний пекельними коктейлями, по бездоріжжю, у холод за будь-якої погоди.
Після серії вдалих підпалів, окупанти в люті шукали народного месника. Сергію порадили призупинитися, перечекати. Але він нікого не слухав. Навіть матір. Збирався - і знову біг.
Сергій жив окремо від матері. Але перед його останнім забігом у лоно ворога він прийшов у мамину хату.
- Він прийшов з 10 на 11 березня, переночував, вранці почав збиратися, сказав, що мусить сходити на завдання, я його просила - пересидь цього разу. Не послухав. З 12 березня Сергій вже не виходив на зв`язок - говорить мама героя Антоніна Проневич.
Потім вона розповість, що материнське серце тоді їй казало, що бачить сина живим востаннє. Вона його і не проводжала, і не дивилася вслід, щоб не наврочити, але дарма. Своїм останнім завданням мав зі схову біля телевежі, що за селом, забрати кілька автоматів. Виконувати завдання пішов з напарником. Пробиралися полями та лісосмугами. Але натрапили на ворожих солдат, які відкрили вогонь. Сергій перебіг трасу до телевежі. Там його і взяли у полон. Катували. А потім - розстріляли.
Про подвиг земляка боромляни дізналися вже коли його не стало, коли Боромлю визволили від окупації. Дякують, що захищав їх і жалкують, що загинув.
- Не знаю, кому і які треба зібрати документи і докази, щоб представити Сергія на Героя України, але те, що він є народним героєм, то тут сумніву ні в кого немає, - говорить вчитель Боромлянської школи, який свого часу був класним керівником у Проневича - Василь Дрозд.
Боромлю звільнили з під окупації 26 березня. Але війна тут і сьогодні зовсім близько. Побратими Сергія по територіальній обороні не розслабляються, вони напоготові. А свого товариша, народного месника Сергія Проневича, вважають, як приклад.
А селяни після війни хочуть назвати іменем народного месника одну з вулиць села.
Про все це і розповідається в телевізійному фільмі про партизан села Боромля і відважного народного месника Сергія Прневича.
