24 лютого 2022 року ворожі танки дорогою з боку Печин в`їхали вулицею Луніна в місто Тростянець Сумської області. Це був перший день повномасштабного вторгнення рф в Україну. Перший з трьох, протягом яких орки розраховували поставити Україну на коліна. Минув рік боротьби українців за свободу, який ми витримали з гідністю. Витримаємо й більше - стільки, скільки буде потрібно для нашої перемоги. А ті перші дні вторгнення ніколи не зітруться з пам`яті...
Увечері 24 лютого на околицях міста зупинилося ще кілька колон загарбників, зокрема військова техніка зайшла із Жигайлівки, Боромлі. Ворог установив блок-пост зі сторони Лебедина - на повороті між с. Станова та Тростянцем. У східній стороні в частині сіл Солдатське, Крамчанка також зупинилася колона військової техніки.
Уранці 25 лютого почалися бої за захоплення Тростянця. Артобстрілом був пошкоджений районний краєзнавчий музей у садибі Леопольда Кеніга. Від російського танкового обстрілу була зруйнована і частково спалена лісова науково-дослідна станція. Запалав і приватний житловий сектор.
В той же день громада почала нести перші втрати цивільного населення - вранці, по дорозі на роботу, у власному авто був розстріляний російськими військовими Сергій Дрига - депутат, директор відділення ТОВ "Райз-Північ". 
Його автівка була вся продірявлена автоматними та кулеметними чергами. Не стало і фермера з Білки Олександра Кулібаби - як згадують його близькі, 24 лютого він взяв мисливський АКМ і на автівці поїхав в місто шукати спільників по боротьбі з рашистами. Не знайшов ні тероборону, ні поліцію. Олександра через кілька днів знайшли під Боромлею поблизу його розтрощеного автомобіля зі смертельним пораненням в голову. 
Бої проти російських військ проходили в різних місцях. Для перешкоджання їх пересування по трасі Суми-Полтава українськими військовими в селі Климентове було підірвано міст через річку Ворсклу. Поблизу шоколадної фабрики українською артилерією було знищено колону російської техніки, яка рухалася в обхід зруйнованого мосту в Климентовому. 26 лютого через Тростянець у бік Сум пройшла колона ворожих бензовозів. Бронетехніка також рухалася в тому ж напрямку - ворог йшов на Київ.
28 лютого колона військової техніки рф зайшла з боку Лебедина до Тростянця. Ворог зайняв залізничний вокзал Смородине. Наступного дня Тростянець був окупований остаточно - російські війська зайшли трьома колонами.
Почали “наводити” свої порядки. Танком знесли ворота у Круглому дворі, розбили картинну галерею, пошкодили майже всі лінії електропередач. З території АТП ворог викрав п`ять комунальних автобусів "Тростянецьпастрансу" та розставив їх по місту. Також реквізували вантажний транспорт у підприємств та у місцевих жителів. Крім того, орки розстріляли автомобілі ритуального бюро, щоб не ховали померлих. Частково не було і інтернету.
Рашисти розмістили свою ударну техніку поміж житлових кварталів: у центрі міста, на Благовіщенській вулиці, поблизу поліції та на інших вулицях. Вулиці міста ними патрулювалися. При цьому росіяни безцеремонно вламувались у житлові помешкання мирних людей, забирали харчі, речі, у кого були автомобілі - відбирали. Усі дороги, що вели до Тростянця, в цей час залишалися заблокованими. Російські військові розграбували склади шоколадної фабрики, розтрощили її офісні приміщення. Більшість крамниць Тростянця теж спустошили російські окупанти. Рештки забрані місцевими мародерами. У будівлі поліції загарбники розмістили свій штаб, який оточили бронетехнікою і патрулями. Жителів сусідньої п'ятиповерхівки утримували вдома, як "живий щит".
Мародерство і погроми спричинили гуманітарну катастрофу - багато мешканців опинилися в умовах реального голоду. Ніде було де купити навіть хліба. Єдиним місцем, де його на страх і ризик випікали, була пекарня підприємця Мирослава Шила. Доки була електрика, випікали до 1700 хлібин за добу. Потім виробляли хліб на дизельному генераторі - вдвічі менше. Роздавали безкоштовно там же, розносили по домам. "Тростинка" і аптека “Панацея” для місцевих жителів стали символом надії.... 24 лютого 2022 року - перший день війни на Тростянеччині. На Сумщині. Величезне горе прийшло на всю Україну, яке ми витримуємо вже рік. Але ми витримаємо. Рівно стільки, скільки буде потрібно для нашої перемоги...
